Основана навігація по сайту

Панель навігації в статті

Джерело

Проект

вноситься народними депутатами України

Сюмар В. П.

Найєм Мустафа-Масі

Лещенко С. А.

Заліщук С. П.

Соболєв Є. В.

Гопко Г. М.

Кривенко В. М.

 

Закон України

«Про внесення змін до деяких законів України у сфері доступу до публічної інформації щодо вдосконалення їх окремих положень»

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

  1. Внести зміни до таких законів України:
  1. У Законі України “Про інформацію” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 32, ст. 313):

1) частину другу статті 11 доповнити абзацом другим такого змісту:

“Закон може забороняти віднесення відомостей, що є інформацією про фізичну особу (персональними даними), до інформації з обмеженим доступом”.

У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом третім;

2) у частині другій статті 20 слово “законом” замінити словами “відповідно до закону”;

3) частину другу статті 21 викласти в такій редакції:

“2. Конфіденційною є інформація про фізичну або юридичну особу, доступ до якої обмежено такою особою (крім суб’єктів владних повноважень) або законом”.

 2. Абзац перший частини одинадцятої статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170; 2010 р., № 37, ст. 496; 2014 р., № 22, ст. 816) викласти в такій редакції:“11. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов’язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України “Про доступ до публічної інформації”. Проекти актів індивідуально-правового характеру з питань, які потребують термінового прийняття рішення, коли дотримання загального строку оприлюднення може призвести до порушення прав і свободи особи, можуть за наявності відповідного обгрунтування оприлюднюватися негайно після їх підготовки. Проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки також у випадку виникнення передбачених законом надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків”. 3. Пункт 5 статті 13 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 20, ст. 99) доповнити абзацом такого змісту:“Уповноваженому та визначеним ним посадовим особам його секретаріату доступ до державної таємниці усіх ступенів секретності надається за посадою після взяття ними письмового зобов’язання щодо збереження державної таємниці”.

  1. У Законі України “Про державну статистику” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 43, ст. 362; 2014 р., № 22, ст. 816)

1) частину другу статті 6 доповнити реченням такого змісту: “Первинні дані, що не містять відомостей, які дають можливість прямо чи опосередковано ідентифікувати особу, вважаються знеособленою статистичною інформацією”;

2) у частині першій статті 19 слова “зведену знеособлену статистичну інформацію” замінити словами “знеособлену статистичну інформацію, у тому числі зведену”;

3) абзац другий частини другої статті 22 викласти в такій редакції:

“знеособлену статистичну інформацію”.

  1. Частину першу статті 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30 із наступними змінами) доповнити пунктом 10 такого змісту:

“10) Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини – на його письмову вимогу стосовно обробки та складу персональних даних суб’єкта персональних даних за конкретний проміжок часу, а також стосовно інформації про особу, яка необхідна для здійснення перевірки щодо дотримання законодавства про доступ до публічної інформації”.

  1. Частину другу статті 17 Закону України “Про виконавче провадження” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 19-20, ст. 142; 2014 р., № 12, ст. 178, № 50-51, ст. 2057; 2015 р., №17, ст. 122) доповнити пунктом 12 такого змісту:

“12) приписи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та визначених ним посадових осіб його секретаріату, передбачені Законами України “Про доступ до публічної інформації”, “Про захист персональних даних”.

  1. У Законі України “Про захист персональних даних” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 34, ст. 481 із наступними змінами):

1) статтю 5 виключити;

2) статтю 11 доповнити частиною другою такого змісту:

“2. Володільці персональних даних, які є розпорядниками публічної інформації, обробляють персональні дані з дотриманням положень Закону України “Про доступ до публічної інформації”;

3) частину другу статті 14 після слів “у випадках, визначених законом” доповнити словами “у тому числі відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”;

4) у статті 16:

а) частину першу замінити частинами першою – другою такого змісту:

“1. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних та порядок доступу суб’єктів персональних даних до даних про себе, якщо такі дані знаходяться у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України “Про доступ до публічної інформації”. Порядок доступу до таких даних, якщо вони знаходяться у володінні інших суб’єктів, визначається цим Законом.

  1. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних визначається умовами згоди суб’єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону”.

У зв’язку з цим частини другу – шосту вважати відповідно частинами третьою – сьомою;

б) у частині четвертій слова “Суб’єкт відносин, пов’язаних з персональними даними” замінити словами “Третя особа”;

в) у частині шостій:

абзац перший після слів “Строк вивчення запиту” доповнити словами “третіх осіб”;

в абзаці другому слова “до відома особи” замінити словами “до відома третьої особи”;

г) у частині сьомій:

слова “частини четвертої” замінити словами “частини п’ятої”;

доповнити абзацом такого змісту:

“Суб’єкт відносин, пов’язаних з персональними даними, повинен надати відповідь на запит суб’єкта персональних даних упродовж не більше п’яти робочих днів з дня отримання запиту. Якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, суб’єкт, який отримав запит, може продовжити строк розгляду запиту не більше ніж до 20 робочих днів з дня отримання запиту з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку суб’єкт персональних даних повідомляється в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту”;

5) у пункті 3 частини першої статті 23:

а) після слова “отримувати” доповнити словом “невідкладно”;

б) доповнити реченням такого змісту:

“Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України “Про банки і банківську діяльність”.

  1. У Законі України “Про доступ до публічної інформації” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 32, ст. 314 із наступними змінами):

1) частину першу статті 1 викласти в такій редакції:

“1. Публічна інформація – це зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що знаходиться у володінні визначених цим Законом розпорядників публічної інформації, або інформація, якою такі розпорядники зобов’язані володіти відповідно до законодавства”;

2) у статті 3:

а) пункт 4 після слів “суб’єктів владних повноважень” доповнити словами “та їхніх органів”;

б) пункт 5 викласти в такій редакції:

“5) здійсненням передбаченого цим законом контролю за дотриманням законодавства про доступ до публічної інформації”;

3) у статті 6:

а) в абзаці першому частини першої слова “Інформацією з обмеженим доступом” замінити словами “Публічною інформацією з обмеженим доступом”;

б) друге речення частини сьомої викласти в такій редакції:

“Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, надається копія документа, з якої вилучено таку інформацію, із позначенням в тексті частин документа, доступ до яких було обмежено”;

4) текст статті 7 викласти в такій редакції:

“1. Конфіденційна інформація – це інформація про фізичну або юридичну особу, доступ до якої обмежено такою особою (крім суб’єктів владних повноважень) або законом. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. За відсутності згоди особи, яка обмежила доступ до інформації, конфіденційна інформація може поширюватися у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, якщо зазначені інтереси в отриманні інформації переважають істотну шкоду, що може бути завдана правам особи розголошенням інформації.

  1. Забороняється відносити до конфіденційної інформації:

1) інформацію, зазначену в частинах п’ятій, шостій статті 6, частинах першій, другій статті 13 цього Закону;

2) персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень, а також персональні дані, що стосуються освіти, трудової, громадської діяльності особи, яка претендує на зайняття зазначеної посади;

3) іншу інформацію у випадках, передбачених законом”;

5) у статті 9:

а) пункт 1 частини першої викласти в такій редакції:

“1) що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять службову кореспонденцію (доповідні або службові записки, довідки, висновки, пояснення тощо), якщо вони пов’язані із здійсненням контрольних, наглядових або інших повноважень таких суб’єктів, процесом прийняття рішень – до їх публічного обговорення або прийняття відповідного рішення. Зазначена інформація не може відноситися до службової з моменту винесення відповідних документів на публічне обговорення або прийняття рішення з відповідного питання”;

б) частини другу-третю викласти в такій редакції:

“2. Документам або їх частинам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, надається гриф “для службового користування”. Зазначений гриф повинен бути знятий з документа або його частини, якщо відсутні законні підстави для подальшого обмеження доступу до інформації. Перегляд документа з метою зняття грифа здійснюється не рідше одного разу на три роки.

  1. Розпорядники надають доступ до документів, що містять службову інформацію, відповідно до частини другої статті 6 цього Закону”;

6) текст статті 10 викласти в такій редакції:

“1. Доступ до інформації про особу, у тому числі персональних даних, що знаходиться у володінні розпорядника публічної інформації, здійснюється відповідно до цього Закону.

  1. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов’язані:

1) надавати її на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

3) вживати заходів щодо унеможливлення незаконного доступу до неї інших осіб;

4) дотримуватися вимог щодо обробки персональних даних, передбачених Законом України “Про захист персональних даних”, з урахуванням положень цього Закону.

  1. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені відповідно до закону”;

7) пункт 3 частини першої статті 12 викласти в такій редакції:

“3) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі – Уповноважений орган)”;

8) у статті 13:

а) у частині першій:

у пункті 1 слова “інші суб’єкти” замінити словами “а також інші суб’єкти”;

після пункту 1 доповнити двома пунктами такого змісту:

“2) юридичні особи публічного права;

3) юридичні особи, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків”.

У зв’язку з цим пункти 2 – 4 вважати пунктами 4 – 6;

пункт 4 викласти в такій редакції:

“4) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, а також юридичні особи, за якими на праві господарського відання або праві оперативного управління закріплено державне або комунальне майно, – стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів, користування, розпорядження державним або комунальним майном”;

б) в абзаці першому частини другої слова “суб’єкти господарювання” замінити словами “будь-які інші суб’єкти (крім фізичних осіб, які не є підприємцями)”;

в) частину третю викласти в такій редакції:

“3. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2 – 6 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами, а на розпорядників, визначених у пунктах 2 – 6 частини першої цієї статті, також в частині визначення структурного підрозділу (відповідальної особи) з питань доступу до публічної інформації”;

9) у статті 14:

а) пункт 4 викласти в такій редакції:

“4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями”;

б) пункт 5 доповнити словами “проводити навчання своїх працівників з питань дотримання законодавства про доступ до публічної інформації”;

в) доповнити частиною другою такого змісту:

“2. Розпорядники інформації зобов’язані щорічно, до 1 лютого, готувати та оприлюднювати на власному офіційному веб-сайті (у разі наявності) звіт про свою діяльність за попередній рік щодо виконання законодавства про доступ до публічної інформації”;

10) у статті 15:

а) у частині першій:

абзац перший викласти в такій редакції:

“1. Розпорядники інформації, визначені в пункті 1 частини першої статті 13 цього Закону, зобов’язані оприлюднювати:”;

пункт 1 замінити пунктами такого змісту:

“1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності;

2) інформацію про бюджетне фінансування (структуру та обсяг бюджетних коштів), звіти про використання бюджетних коштів, перелік державного або комунального майна, що знаходиться у володінні та користуванні розпорядника, інформацію про розпорядження таким майном (у тому числі копії відповідних договорів)”.

У зв’язку з цим пункти 2 – 12 вважати пунктами 3 – 14;

у пункті 3 слова “рішень, що підлягають обговоренню” замінити словами “проекти таких актів”;

у пункті 13:

в абзаці третьому слово “регіональних” замінити словом “територіальних”;

абзаци шостий, восьмий та дев’ятий виключити;

пункт 14 викласти в такій редакції:

“14) іншу інформацію у володінні суб’єктів владних повноважень, обов’язок оприлюднення якої встановлено законодавством”;

доповнити абзацом такого змісту:

“Розпорядники інформації, визначені в пунктах 2 – 6 частини першої статті 13 цього Закону, зобов’язані оприлюднювати інформацію, визначену в пунктах 1 – 5, 7, 10, 12 цієї частини”;

б) частину третю доповнити словами “крім виникнення передбачених законом надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки”;

11) статтю 17 викласти в такій редакції:

“Стаття 17. Контроль за дотриманням законодавства про доступ до публічної інформації

  1. Контроль за дотриманням законодавства про доступ до публічної інформації здійснює Уповноважений орган.
  2. Уповноважений орган та визначені ним посадові особи його секретаріату мають такі повноваження у сфері доступу до публічної інформації:

1) отримувати пропозиції, скарги та інші звернення фізичних і юридичних осіб, об’єднань громадян без статусу юридичної особи з питань дотримання законодавства про доступ до публічної інформації та приймати рішення за результатами їх розгляду;

2) проводити на підставі звернень або за власною ініціативою виїзні чи безвиїзні, планові чи позапланові перевірки дотримання розпорядниками законодавства про доступ до публічної інформації в порядку, визначеному Уповноваженим органом, із забезпеченням відповідно до закону доступу до приміщень, де здійснюється зберігання та обробка публічної інформації;

3) отримувати невідкладно на свою вимогу та мати доступ до будь-якої інформації (документів) у володінні розпорядників інформації, які необхідні для здійснення контролю за дотриманням законодавства про доступ до публічної інформації, у тому числі доступ до персональних даних, баз даних чи картотек, інформації з обмеженим доступом (зокрема, державної таємниці). Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України “Про банки і банківську діяльність”;

4) отримувати на свою вимогу пояснення розпорядників інформації, їх службових і посадових осіб щодо дотримання законодавства про доступ до публічної інформації;

5) затверджувати нормативно-правові акти у сфері доступу до публічної інформації у випадках, передбачених цим Законом;

6) за підсумками перевірки, розгляду звернення видавати обов’язкові для виконання вимоги (приписи) про запобігання або усунення порушень законодавства про доступ до публічної інформації, у тому числі щодо:

а) надання запитувачу інформації;

б) форми доступу запитувача до інформації;

в) обмеження доступу до інформації з метою захисту прав третіх осіб;

г) плати за надання інформації;

ґ) оприлюднення інформації;

д) організації роботи із запитами на інформацію та документами розпорядника;

е) виконання інших вимог законодавства про доступ до публічної інформації;

є) притягнення до дисциплінарної відповідальності службових і посадових осіб розпорядника інформації за порушення законодавства про доступ до публічної інформації;

ж) внесення змін чи скасування правових актів розпорядника;

7) звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності розпорядника, що суперечать цьому Закону;

8) надавати рекомендації щодо практичного застосування законодавства про доступ до публічної інформації, роз’яснювати права і обов’язки у сфері доступу до публічної інформації за зверненням запитувачів, розпорядників інформації, структурних підрозділів або відповідальних осіб з питань доступу до публічної інформації, інших осіб;

9) звертатися з пропозиціями до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, їх посадових осіб щодо прийняття або внесення змін до нормативно-правових актів з питань доступу до публічної інформації;

10) складати протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;

11) проводити інформаційно-роз’яснювальну роботу, просвітницькі заходи з питань доступу до публічної інформації, інформувати про проблеми практичного застосування відповідного законодавства, про права і обов’язки суб’єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації, інших осіб;

12) брати участь в організації та проведенні навчання державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, інших осіб з питань доступу до публічної інформації;

13) затверджувати форму щорічного звіту розпорядників інформації щодо виконання законодавства про доступ до публічної інформації;

14) проводити моніторинг застосування законодавства про доступ до публічної інформації, зокрема щодо порушень права на доступ до інформації;

15) організовувати наукові та експертні дослідження з питань доступу до публічної інформації;

16) залучати, у порядку визначеному Уповноваженим органом, представників громадських об’єднань, експертів, учених, фахівців до здійснення повноважень Уповноваженого органу у сфері доступу до публічної інформації, у тому числі до проведення перевірок та розгляду звернень;

17) брати участь у роботі міжнародних організацій з питань доступу до публічної інформації, здійснювати співпрацю з іноземними органами контролю та організаціями у сфері доступу до публічної інформації;

18) здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

  1. Уповноважений орган включає до своєї щорічної доповіді про стан дотримання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні звіт про стан дотримання законодавства про доступ до публічної інформації”;

12) у статті 18:

а) у назві статті слово “Реєстрація” замінити словами “Система обліку”;

б) у частині першій:

пункт 10 після слова “прес-релізи” доповнити словами “доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо”;

пункт 11 виключити.

У зв’язку з цим пункт 12 вважати пунктом 11;

в) абзац перший частини другої викласти в такій редакції:

“2. Доступ до системи обліку документів розпорядника забезпечується шляхом:”;

г) у частині третій слова “Система обліку публічної інформації” замінити словами “Система обліку документів розпорядника”;

13) у частині п’ятій статті 19:

а) пункт 3 виключити;

б) доповнити абзацом такого змісту:

“Якщо запит стосується надання інформації про себе, то запит повинен додатково містити підпис і реквізити документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит (для запитувача – фізичної особи), або підпис і посаду, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка засвідчує запит своїм підписом (для запитувача – юридичної особи)”;

14) у статті 20:

а) у частині четвертій:

після слів “до 20 робочих днів” доповнити словами “з дня отримання запиту”;

речення друге доповнити словами “із зазначенням номеру реєстрації запиту в системі обліку запитів розпорядника”;

б) доповнити частиною п’ятою такого змісту:

“5. У разі отримання усного запиту, розпорядник інформації повідомляє запитувача – усно або в інший спосіб – про номер реєстрації запиту в системі обліку запитів розпорядника. У разі подання запиту електронною поштою або за допомогою інших інформаційно-телекомунікаційних систем, розпорядник інформації повідомляє запитувача про отримання і реєстрацію його запиту із зазначенням номеру реєстрації запиту в системі обліку запитів розпорядника”;

15) доповнити статтею 201 такого змісту:

“Стаття 201. Форма надання доступу до інформації у відповідь на запит на інформацію

  1. Розпорядник повинен надати доступ до інформації у формі, у якій просить запитувач (шляхом ознайомлення, надання документа чи його копії, надання даних в електронній формі, зокрема у формі відкритих даних, аудіо- чи відеозапису, усно тощо). Якщо розпорядник не володіє і не зобов’язаний відповідно до законодавства володіти інформацією у запитуваній формі, а переведення інформації в запитувану форму вимагає надмірних зусиль з його боку, він надає її у наявній формі.
  2. Розпорядник повинен надати запитувачу на його прохання можливість ознайомитися з документом чи його копією у приміщенні розпорядника, робити з них виписки, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо.
  3. Особам з вадами зору чи слуху інформація надається, наскільки це можливо, у формі, в якій вона може бути сприйнята такими особами”;

16) у статті 21:

а) частини другу – третю викласти в такій редакції:

“2. Якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більше 10 сторінок, запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк, починаючи з одинадцятої сторінки. Розпорядник повідомляє про це запитувача упродовж строку розгляду запиту із зазначенням розміру плати та порядку її внесення. Копії документів надаються (надсилаються) запитувачу упродовж п’яти робочих днів після надання ним розпоряднику підтвердження внесення плати.

Якщо запитувач протягом трьох місяців із дня отримання відповідного повідомлення не здійснив оплату фактичних витрат на копіювання та друк, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту.

  1. Розмір фактичних витрат на копіювання та друк визначається відповідним розпорядником в межахграничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України за погодженням з Уповноваженим органом. Якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання та друк, інформація надається безкоштовно”;

б) у частині четвертій слова “При наданні особі інформації про себе та” замінити словами “При наданні фізичній особі інформації про себе або при наданні будь-якому запитувачу”;

в) доповнити частиною п’ятою такого змісту:

“5. Розпорядник інформації може своїм рішенням звільнити від стягнення передбаченої цією статтею плати визначені ним категорії запитувачів або запитів на інформацію”;

17) у статті 22:

а) пункти 1 – 2 частини першої викласти в такій редакції:

“1) розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний відповідно до законодавства володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, обмежена в доступі відповідно до частини другої статті 6 цього Закону”;

б) частину третю доповнити абзацом такого змісту:

“Розпорядник інформації, який отримав запит щодо інформації, що знаходиться у його володінні і доступ до якої було обмежено іншим розпорядником, направляє запит відповідному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником”;

в) у частині четвертій:

пункт 1 доповнити словами “номер реєстрації запиту в системі обліку запитів розпорядника”;

пункт 3 доповнити словами “зокрема – у випадку відмови у зв’язку з обмеженням доступу до інформації – обґрунтування відмови відповідно до всіх вимог, визначених у частині другій статті 6 цього Закону”;

18) у статті 23:

а) частину першу після слів “вищого органу” доповнити словами “Уповноваженого органу”;

б) частину третю після слів “до суду” доповнити словами “а також оскарження до суду рішень Уповноваженого органу з питань контролю за дотриманням законодавства про доступ до публічної інформації”;

19) доповнити статтею 231 такого змісту:

“Стаття 231. Порядок розгляду скарг Уповноваженим органом та винесення і виконання його приписів

  1. Скарга до Уповноваженого органу з питань доступу до публічної інформації повинна містити:

1) ім’я (найменування) скаржника, його поштову адресу, а також за бажанням скаржника – номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти;

2) найменування розпорядника, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, його поштова адреса, інші контактні дані, відомі скаржнику;

3) предмет оскарження;

4) зміст запиту на інформацію та відповіді розпорядника (або їх копії), якщо скарга стосується розгляду запиту;

5) інші обставини, які скаржник вважає важливими для розгляду його скарги.

  1. Після відкриття провадження у справі Уповноважений орган направляє скаргу до відповідного розпорядника, а також інших заінтересованих осіб з проханням надати пояснення (заперечення на скаргу) у визначений Уповноваженим органом строк. Розпорядник, скаржник та інші заінтересовані особи мають право подавати пояснення та інші докази. Уповноважений орган може витребовувати в розпорядника та інших осіб докази, необхідні для розгляду справи.
  2. Уповноважений орган може вжити заходів з метою посередництва у вирішенні спору між скаржником та розпорядником у межах строків, передбачених для розгляду скарги. У випадку досягнення мирової угоди між розпорядником та скаржником провадження у справі припиняється.
  3. При розгляді скарги обов’язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на розпорядника.
  4. Скаржник, розпорядник або інша заінтересована особа мають право оскаржити до суду рішення Уповноваженого органу, у тому числі винесений ним припис, за результатами розгляду скарги або проведення перевірки.
  5. Припис Уповноваженого органу вступає в силу і повинен бути виконаний на десятий день з дня його отримання розпорядником, крім випадку його оскарження до суду, коли припис вступає в силу в день набрання законної сили рішенням суду про відмову або часткову відмову в задоволенні позовної заяви. У разі звернення до суду розпорядник зобов’язаний повідомити про це письмово Уповноважений орган одночасно з поданням відповідної позовної заяви.
  6. Приписи Уповноваженого органу, що виносяться за підсумками розгляду скарги або перевірки розпорядника, а також рішення про накладення адміністративного стягнення оприлюднюються на офіційному веб-сайті Уповноваженого органу (ім’я чи найменування скаржника та інших заінтересованих осіб, крім посадових чи службових осіб розпорядника, оприлюднюється за умови надання їхньої згоди).
  7. Приписи Уповноваженого органу є обов’язковими для виконання суб’єктами, яким вони адресовані, та примусово виконуються в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”.
  8. Порядок здійснення провадження у справах про розгляд скарг з питань доступу до публічної інформації визначається Уповноваженим органом”.
  1. Частину дев’яту статті 46 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” (Відомості Верховної Ради, 2014 р., № 13, ст. 222) викласти в такій редакції:

“9. Стенограма засідання Кабінету Міністрів України є внутрішнім робочим документом Кабінету Міністрів України, доступ до інформації в якому може бути обмежено відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Стенограма засідання Кабінету Міністрів України надається Верховній Раді України, Президенту України, членам Кабінету Міністрів України на їх запит. Стенограма засідання Кабінету Міністрів України надається на запит згідно із Законом України “Про доступ до публічної інформації”.

  1. Прикінцеві положення
  1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.
  1. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону:

1) забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

3) забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

  1. Кабінету Міністрів України передбачати у проектах законів України про Державний бюджет України на відповідний рік видатки на забезпечення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини контролю у сфері дотримання законодавства про доступ до публічної інформації в обсязі, необхідному для належного виконання повноважень, передбачених цим Законом.
  1. Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону прийняти нормативно-правові акти, передбачені цим Законом.