- Загальна декларація прав людини
- Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини
- Рекомендація Ради Європи № R (81) 19 про доступ до інформації, що знаходиться у розпорядженні державних органів
- Рекомендація Ради Європи Про доступ до офіційних документів (2002р.)
- Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля
- Конвенція про доступ до офіційних документів
- Конституція Франції 3 вересня 1791 року
- Конституція Франції 5 фрюктидора III (22 серпня 1795 р.)
- Конституція Французької Республіки 22 фрімера VIII року (13 грудня 1799 р.)
- Международный пакт о гражданских и политических правах
- Права людини в Україні - 2011 Доповідь правозахисних органів
- Рекомендація № 854 (1979) про доступ громадськості до державної документації та свободу інформації
- Council of Europe Convention on Access to Official Documents
- The Constitution of the United States of America
- Declaration of the Rights of Man and of the Citizen
- History of Right of Access to Information
- Constitution of Massachusetts
- Constitution of Virginia
- Waiting for Transparency in Luxembourg: Eleven Years and Counting
- FREEDOM OF EXPRESSION / PROTECTION OF REPUTATION / RECEIVE SEEK AND IMPART INFORMATION / FREELY HOLD OPINIONS
- Principles on Freedom of Information Legislation
- Rating of Legal Framework for Right to Information in 89 Countries
Конвенція про доступ до офіційних документів
Рада Європи прийняла Конвенцію про доступ до офіційних документів. Таке рішення було ухвалене під час засідання 27 листопада 2008 року. Конвенція - це перший міжнародний документ обов’язкової дії, який закріплює механізм захисту права на доступ до інформації. Обов’язковою для України названа Конвенція стане тільки після її ратифікації Верховною Радою України шляхом прийняття відповідного закону про ратифікацію.
Конвенція гарантує як фізичним, так і юридичним особам право на доступ до офіційних документів, які перебувають у володінні публічних органів. До переліку публічних органів включено центральний уряд та адміністрацію на національному, регіональному та місцевому рівні, законодавчі органи та судову владу при здійсненні управлінських функцій, а також фізичних чи юридичних осіб, тобто суб’єктів приватного права, але виключно при здійснені ними управлінських функцій в разі делегування таких повноважень з боку владних суб’єктів.
В контексті положень Конвенції право на доступ до офіційних документів не розглядається як абсолютне і підлягає визначеним у законі обмеженням, які проте мають тлумачитися звужено і спрямовуватися виключно на захист легітимних інтересів, серед яких - захист національної безпеки, оборони та міжнародних відносин; публічного порядку; запобігання вчиненню злочинних діянь; забезпечення належного проведення інспекції, контролю та нагляду з боку публічних органів влади; захист приватності, комерційних та інших економічних інтересів; захист економічної, монетарної та валютної політики держави; забезпечення рівності сторін судового процесу та ефективного здійснення правосуддя. Конвенція гарантує кожному, чию вимогу в отриманні інформації було відхилено, доступ до процедури перегляду або перед судовою інстанцією, або перед іншим незалежним органом.
Водночас, у тексті Конвенції не визначено мінімальні чи максимальні строки, протягом яких розпорядник інформації має надати доступ до офіційних документів. Таким чином, вирішення цього питання покладається винятково на розсуд держави.
Загалом, робота з підготовки проекту Конвенції тривала з січня 2006-го до липня 2007 року за участю переважно урядових експертів із 15 європейських країн із урахуванням попередніх напрацювань у сфері міжнародного регулювання доступу до інформації, зокрема низки рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи, які проте мають суто рекомендаційний характер.
Під час зустрічі членів Комітету Міністрів Ради Європи від 30 квітня, 2-го та 5 травня 2008 року було вирішено залучити Парламентську Асамблею Ради Європи, яка 3 жовтня видала Резолюцію, в котрій висловила власні зауваження стосовно недоліків окремих положень проекту Конвенції.
Участь у обговоренні тексту Конвенції взяли неурядові організації. Так, представники організацій Article 19, Open Society Justice Initiative, Access Info Europe неодноразово висловлювали критичні зауваження з приводу надто низьких стандартів гарантування доступу до інформації та непрозорості процедури обговорення і прийняття тексту Конвенції.
За словами представниці Open Society Justice Initiative Сандри Колівер, головним завданням неурядових груп та широких кіл громадськості на даному етапі буде створення моніторингового органу щодо проблем реалізації положень Конвенції, який до того ж повинен мати достатньо можливостей для ефективного впливу, та розробка і внесення поправок до чинного тексту міжнародного документа.
матеріал взято з сайту: